Політика щодо запозичень (плагіату)

Журнал закликає всіх авторів, які мають намір подати рукопис на розгляд дотримуватись принципів наукової прозорості, чесності, ретельності та досконалості в дослідженні, поваги до співавторів або учасників дослідження тощо.

Журнал дотримується наукових етичних стандартів і принципів доброчесності та принципів COPE, а також виступає проти будь-яких дій, що свідчать про порушення доброчесної поведінки під час проведення дослідження.

Випадки, в яких дія визнається недоброчесною поведінкою під час проведення досліджень:

  • Маніпулювання авторством або зневага до ролі інших дослідників в публікаціях. Згідно з політикою журналу всі автори повинні бути зазначені у списку авторів у супровідному листі, який подається до редакції разом із рукописом. Особа вважається автором, якщо вона несе відповідальність за конкретний аспект дослідження, підготовку роботи до публікації або зробила внесок в унікальність ідеї, проєкту чи дослідження, і визнає свій внесок в остаточній версії роботи. Невеликий внесок може бути не зарахований до авторства, але автори та співавтори мають право висловити вдячність будь-якій особі за внесок у дослідження, зазначивши її у розділі «Подяка», навіть якщо її внесок невеликий або згадка про неї є доречною, або за умов надання особою будь-якої допомоги. Згідно з нашою політикою, автори та співавтори поданих статей повинні заповнити форму супровідного листа із зазначенням в ньому всіх співавторів та їх згоди на публікацію статті.
  • Повторне подання рукопису до розгляду/публікації. Фактично йдеться про подання або публікацію одного й того ж дослідження у двох журналах як одночасно, так і з різницею у кілька років.
  • Надмірна публікація, відома як «публікація салямі». Позначає практику подання окремих частин одного дослідження у два чи більше журналів або наявність опублікованих раніше результатів дослідження без зазначення посилань на них, дозволу чи обґрунтування. Самоплагіат розцінюється як надмірна публікація, що передбачає повторне використання або привласнення ідей з раніше опублікованих робіт без належного зазначення їх авторства. Часто така поведінка може бути ненавмисною. Автор зазвичай повинен сам зазначити факт використання раніше опублікованих матеріалів дослідження, що дозволяє оцінити ступінь використання автором подібної інформації.
  • Маніпуляції з цитуваннями. Про маніпуляції з цитуваннями свідчать такі дії:
    • надмірне цитування досліджень автора самим автором (тобто самоцитування авторів) винятково з метою збільшення числа посилань на наукові роботи автора;
    • надмірне цитування статей із журналу, в якому автор публікує наукову статтю винятково з метою збільшення кількості цитувань журналу;
    • надмірне цитування роботи іншого автора чи журналу або так зване «почесне» цитування (наприклад, цитування статті головного редактора журналу, до якого подається рукопис, або відомого вченого в галузі науки, в якій працює дослідник).
  • Фабрикування даних. Використання в процесі дослідження завідомо неправдоподібних даних, свідоме викривлення результатів дослідження, використання недостовірної інформації в процесі збору даних або їх оброблення. Крім того, формою фабрикування даних є використання у списку літературних джерел посилань на неіснуючі публікації або спотворення бібліографічного опису.
  • Фальсифікація. Маніпулювання дослідницькими даними, порушення в процесі встановлення параметрів налаштування обладнання, що використовується в процесі проведення дослідження, щоб отримати бажаний результат експерименту; необ’єктивне коригування даних в процесі їх обробки; нівелювання окремих даних під час експерименту тощо.

Перед відправкою рукопису на рецензування всі статті перевіряються на оригінальність. Відповідно до цілей та тематики журналу, автори повинні представляти лише власні ідеї та результати досліджень. Подаючи свої статті, автори погоджуються, що помічники головних редакторів перевірятимуть статті на оригінальність.

Плагіат — це присвоєння ідей, процесів, результатів або слів іншої особи без відповідної заслуги.

Академічний плагіат стосується всіх типів джерел: текстів, рисунків, фрагментів, математичних виразів та перетворень, програмних кодів тощо. Джерелами академічного плагіату можуть бути опубліковані і неопубліковані книжки, статті, тези, рукописи тощо.

Плагіат проявляється в різних формах від копіювання слово за словом до переписування.

Вирізняють такі основні різновиди академічного плагіату:

  • Дослівне запозичення текстових фрагментів без оформлення їх як цитат з посиланням на джерело. В окремих випадках некоректним вважають навіть використання одного слова без посилання на джерело, якщо це слово використовують в унікальному значенні, наданому цим джерелом.
  • Використання фактів, ідей, формул тощо з певного джерела без посилання на нього.
  • Перефразування тексту джерела у формі, що є близькою до оригінального тексту, або наведення узагальнення ідей, інтерпретацій чи висновків з певного джерела без посилання на це джерело.
  • Подання як власних робіт дисертацій, монографій, навчальних посібників, статей, тез, звітів, контрольних, розрахункових, курсових, дипломних та магістерських робіт, рефератів тощо, виконаних на замовлення іншими особами, у тому числі робіт, стосовно яких справжні автори надали згоду на таке використання.
  • Копіювання (Ctrl+C). Робота містить значні шматки тексту із одного джерела без видозмінення та відповідних посилань.
  • Самоплагіат (рециркуляція). Матеріал щедро позичається із власних попередніх робіт без належних посилань.
  • Мозаїчний (патчрайтинг). Цей вид плагіату виникає, коли автор запозичує фрази з джерела без лапок або знаходить синоніми до мови автора, зберігаючи ту саму загальну структуру та значення оригіналу.
  • Випадковий плагіат виникає, коли автор нехтує посиланням на власні джерела, неправильно їх цитує або ненавмисно перефразує джерело, використовуючи схожі слова, групи слів та/або структуру речень без посилання на джерело.
  • Ремікс. Абзаци беруться з декількох джерел, але «підганяються» один до одного.
  • Гібрид. Робота поєднує належні посилання зі скопійованими частинами тексту без посилання.
  • Mashup. Робота міксує скопійований матеріал з багатьох ресурсів.
  • Посилання на неіснуючі джерела (404 Error). Робота включає посилання на неіснуючі джерела або має неточні посилання.
  • Агрегатор. Робота має належні посилання на джерела, але майже не має власного внеску.
  • Знайти-Замінити. Основний зміст джерела зберігається, а замінюються лише ключові слова та фрази.
  • Re-Tweet. Робота має належні посилання на джерела, але занадто покладається на формулювання та/або структуру першоджерела.

Рукописи не повинні містити плагіату. Редакційна колегія відхилить рукописи, якщо вони містять будь-яку форму плагіату. Наявність у статті плагіату свідчить про неетичну та непрофесійну поведінку автора (співавторів) і може підірвати репутацію автора (співавторів) та видавництва.

Редакційна колегія журналу відхилить рукописи, якщо вони містять будь-яку форму плагіату.

Інші види дослідницьких порушень

Крім плагіату, існує ще низка випадків, в яких дія визнається як недоброчесна поведінка під час проведення досліджень:

  • Маніпулювання авторством або зневага до ролі інших дослідників в публікаціях (неповне або некоректне визначення авторів статті, невірний розподіл авторського внеску та специфікації ролей авторів, співавторів та інших учасників дослідження).
  • Подання або публікації одного й того ж дослідження у двох журналах як одночасно, так і з різницею у кілька років.
  • Надмірна публікація (відома як «публікація салямі»). Позначає практику подання окремих частин одного дослідження у два чи більше журнали або наявність опублікованих раніше результатів дослідження без зазначення посилань на них, дозволу чи обґрунтування.
  • Маніпуляції з цитуваннями (надмірне самоцитування авторів; надмірне цитування статей із журналу, в якому автор публікує наукову статтю; надмірне цитування роботи іншого автора чи журналу, або так зване «почесне» цитування; вибіркове цитування для поліпшення власних показників або для того, щоб догодити редакторам, рецензентам чи колегам).
  • Фальсифікація даних (маніпулювання дослідницькими даними; порушення в процесі встановлення параметрів налаштування обладнання, що використовується в процесі проведення дослідження, щоб отримати бажаний результат експерименту; необ’єктивне коригування даних в процесі їх обробки; нівелювання окремих даних в процесі експерименту тощо).
  • Фабрикування даних (використання в процесі дослідження завідомо неправдоподібних даних, свідоме викривлення результатів дослідження, використання недостовірної інформації в процесі збору даних або їх оброблення. Крім того, формою фабрикування даних є використання у списку літературних джерел посилань на неіснуючі публікації або спотворення бібліографічного опису).
  • Перевидання значних частин своїх ранніх публікацій, в тому числі перекладів, без належного підтвердження або цитування оригіналу («самоплагіат»). Часто така поведінка може бути ненавмисною.
  • Приховування (замовчування) результатів досліджень.
  • Надання спонсорам можливості ставити під загрозу незалежність дослідного процесу або повідомлення про результати таким чином, щоб сформулювати або поширити упереджене уявлення про дослідження.
  • Невиправдане розширення бібліографії дослідження.
  • Зловмисне звинувачення дослідника в скоєнні проступку (злочину) або в інших порушеннях.
  • Викривлення наукових досягнень.
  • Перебільшення важливості та практичної значимості результатів.
  • Затримка або непотрібне ускладнення роботи інших дослідників (саботаж).
  • Зловживання службовим становищем для заохочення порушення дослідницької доброчесності.
  • Ігнорування передбачуваних порушень дослідницької доброчесності іншими особами, або покриття проступку (злочину) чи інших порушень установами.
  • Створення або підтримка журналів, які нехтують контролем якості досліджень («хижацьких журналів»).

Порядок розгляду звинувачень у неправомірній поведінці під час дослідження.

Якщо в процесі подання, рецензування або публікації рукопису виявлено етичні порушення, то редакційна колегія застосовує наступний порядок:

  • Інформування всіх авторів та/або рецензентів про виявлені факти дослідницьких порушень, недотримання публікаційної етики та неправомірної поведінки.
  • Публікування на сайті журналу офіційного повідомлення з детальним описом неправомірної поведінки.
  • Припинення розгляду та рецензування рукопису (якщо він ще не опублікований) або ретракція статті (якщо факти неетичної поведінки виявлено вже після її публікації).
  • Якщо виявлені факти етичних порушень з боку авторів є суттєвими, то редакційна колегія залишає за собою право проінформувати про це організації, де працюють автори, установи, які фінансували дослідження, або інші дослідницькі органи.

У разі порушення Політики щодо порушень доброчесної поведінки під час проведення досліджень можуть бути застосовані такі санкції:

  1. Негайне відхилення рукопису та інших наступних рукописів, поданих автором(ами) до будь-якого журналу, видавцем якого є AR&P.
  2. Заборона на подання до розгляду рукописів упродовж 1–2 років.
  3. Заборона на обіймання посади редактора та виконання обов’язків рецензента будь-якого журналу, видавцем якого є AR&P.